Васютинці – центр сільської ради Чорнобаївського району, розташоване за 45 км від райцентру Чорнобай, за 56 км від ст.Золотоноша, за 80 км від обласного центру м.Черкаси, лежить за 6 км на південь від автотраси Київ – Дніпропетровськ.

Площа  360 га. Населення: 977 дворів,1335 чол.

Засноване в ХVI ст. в період активної колонізації краю вихідцями з правого берега Дніпра. Серед першопоселенців – козаків, ймовірно, були Васюта чи Васютинський, чи Васютенко. В одному з переказів мова йде про втікача козака Васютенка з Волині, що оселився біля урочища «Березник». Звідси й назва населеного пункту. Васютинці – поселення козаків, які підтримали повстання С.Наливайка 1594 – 1596 р.р.  Джерела підтверджують, що тут бував козацький ватажок Григорій Лобода.

         У 1648 р. козаки Васютинської сотні  Іркліївського полку активно боролися під Жовтими  Водами, Корсунем, Пилявцями і Замостям.  За Зборівською угодою 1649 р. Васютинська сотня припинила існування, а її козаки влилися до однієї з Іркліївських сотень  Кропивнянського полку. В 1649 р. село в складі Української козацької держави - Гетьманщини. З 1667 р. після Андрусівського миру Васютинці, розташовані на лівому березі Дніпра, опинилися в прикордонній смузі Гетьманщини і Речі Посполитої.

         В час Вітчизняної війни 1812 р. козаки Васютинець воювали в складі козацьких полків, сформованих на Полтавщині.

У селі відбувалось на рубежі століть по 4 ярмарки в рік (30 січня, 17 березня, 24 червня, 6 грудня).

Ще з початку ХVIII ст. тут працювала Свято– Миколаївська  (Миколаївська) церква.

Козаки і селяни займались чумацьким промислом, рибу ловили в Дніпрі для власного споживання. Основним заняттям більшості родин залишалось землеробство.

Як волосний центр с.Васютинці мало земське училище (з1863 р.).

Васютинська волость в 1900 р. включала 4 населених пункти: Васютинці, Москаленки, Старе, Котлове і нараховувала 11942 жителі. Волосне село Васютинці, розташоване за 37 верств від повітового центру м.Золотоноша, нараховувало 910 козацьких господарств (916 дворів) та в них 5719 козаків і 22 господарства селян – власників, в них 332 чол, а всього понад 6 тис. чол.

У листопаді 1916 року в с. Васютинці була перенесена камера Мирового Судді 7 дільниці Золотоніської судово-мирової округи, яка раніше знаходилася в с. Жовнине.

У роки Першої світової війни (1914-1918) життя більшості селян погіршилося. Більшість селянських господарств мали незначну кількість землі. З 44 вітряків майже половина не працювали, 10 кузень та 9 простих олійниць працювали з перебоями – не вистачало робочих рук.

         Така економічна розмаїтість привела до складного перебігу соціально-економічних перетворень 1917-1920 рр. і пізніше. В  роки Першої світової війни діяло Васютинське сільськогосподарське товариство, прокатний пункт, який забезпечував машинами і сільськогосподарськими знаряддями за певну договірну ціну навколишні господарства.

В кожному селі волості працювала земська чи сільська школа. У 1908 р. у Васютинському земському училищі №1 навчалось 130 хлопців і 1 дівчина, а в №2-113 хлопців і 29 дівчат. При кожному училищі була бібліотека. Крім того бібліотека в селі нараховувала 420 книг, 50% дітей шкільного віку охоплені навчанням.   Вчителями у 1910 -1911р.р. працювали Порфирій Іванович Молюк, Євгенія Григорівна Гельмязенко, Катерина Миколаївна Синьоокова – Андрієвська і ін.

          При переписі 1910 р. виявлено, що майже 50% чоловічого населення в селі були грамотними, а серед жінок - 17%, хоча в порівнянні з іншими селами (не рахуючи Іркліїв) це був найкращий показник.

Особливу активність у суспільно-економічному і політичному житті виявили жителі Васютинець у 1918 році. 10 травня вибухнуло повстання проти кайзерівців, яке очолив Васютинсько-Старосільський ревком. Активісти села брали участь у Лялинській нараді більшовиків, де створили повіт ревком. У лютому 1919 року, коли на місцях відновилася радянська влада, у Васютинцях працював вол воєнком. У волості створені і діяли 6 комбідів, з них у Васютинцях -2- волосний і сільський – та по одному в Москаленках, Старому, Котлові, Наліснях.  29 липня 1919 року відбувся мітинг громадян Васютинської волості у підтримку політики робітничо-селянської влади.

В селі було дві сільські громади, кожна обирала голову і секретаря.

У голодні 1921-1922 роки Васютинці організували збір дарунків червоноармійцям до Першотравня. Продподаток волость не виконувала. Після обстеження стану сума продподатку в листопаді 1922-го знижена. Та в цей же час одержано з повіту розпорядження здати хліб в фонд Червоної армії додатково. Розпорядження виконати не мали змоги.

У 1923-1926 рр. періодично то створювались, то зникали ТСОЗи, різні сільськогосподарські товариства.

У 1927 р. діяло Васютинське кредитове товариство, працювали артілі «Шлях незаможника» та «Ленінський шлях». Навесні 1929 року створена сільгоспартіль «Незаможник», на початку 1930 року артіль ім. Сталіна, в 1932 році - «Сталінський шлях», згодом у 1934-1935 рр. їх назви змінюються на ім. 17 партз'їзду, ім. 12-го партійного з'їзду, а ім. Сталіна так і залишився.

В голодні 1932 – 1933 роки за неповними даними в селі померло 250 чол. (за списками, що є в сільській раді, -265), а за свідченнями старожилів їх кількість сягала 600 чол.

Жертвам голодомору на сільському кладовищі в серпні-листопаді 1990 року споруджено пам’ятник (архітектор А. Д. Петренко, виконроб В. О. Студенцов) на кошти місцевого колгоспу «Дніпро» (голова П. Г. Душейко).

В 1936 – 1938 рр. продовжувалася ціла серія репресивних актів, що проводилися трійками УНКВС Київської, а після 20.09.1937 р. Полтавської області.

З 17 вересня 1941 по 27 вересня 1943 року Васютинці окуповані фашистами. За період окупації з трьох населених пунктів вивезено на каторжні роботи до Німеччини 617 юнаків і дівчат, в тому числі з с. Васютинці 461, с. Старе – 132, с. Налісні – 116 чол. З них не повернулося до рідного дому (за неповними даними 11 осіб). (З матеріалів архіву сільської ради) В рідному селі, Ірклієві та Золотоноші закатовано 32 активісти.

На фронтах Другої світової війни воювало 1433 жителі села, з них 661 загинули, 226 нагороджені орденами і медалями. Серед нагороджених Ю.Х.Іванець, В.Є.Кудря, І.А.Тищенко, І.С.Тищенко і ін. Подвиг розвідника здійснив уродженець села Васютинці Борис Миколайович Михайловський.

Андрій Іванович Мигаль(08.07.1910-17.11.1963) удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після визволення відновили роботу всі установи села, колгоспи, школи. У 1948 р. споруджено радіовузол, радіофіковано 300 хат. В сільському клубі встановлено стаціонарний кіноапарат, методом сільської толоки споруджено сільську баню.

У 1950 р. три колгоспи об'єдналися в один – «Сталінський шлях».

Збудоване нове приміщення середньої школи,  в якому навчалося 1100 учнів. Побудована лікарня на 15 ліжок, відкрито пологовий будинок, дитясла. Багато трудівників за самовіддану працю удостоїлись державних нагород, а свинарка Ганна Гнатівна Павленко – нагороджена орденом Леніна.

  

28 грудня 1958 року відбулось об’єднання колгоспів «Сталінський шлях» (с.Васютинці) та колгоспу «Дружба» (сс. Старе і Налісні).

Відбулося остаточне переселення трьох сіл із зони затоплення на нове місце в степу в нове молоде єдине село – Васютинці. В лютому 1960 року сс. Налісні, Старе, селище Чайкине виключені з облікових даних про населені пункти.

На новому місці народилося нове село зі старою назвою. Тут розмістилася нова садиба колгоспу «Дніпро» (3288 га землі), нова середня школа (у 1966 р. учасник ВДНГ), Будинок культури (у 1972 р. здобув звання «Заклад відмінної роботи») з залом на 600 місць, бібліотека, яка удостоєна звання «бібліотека відмінної роботи», лікарня на 35 ліжок, поштове відділення, магазини, побуткомбінат, 2-поверхове адміністративне приміщення, стадіон, прокладено тротуари, водогін, дороги з твердим покриттям, закладено дендропарк, зведено Обеліск Слави. За самовіддану працю нагороджено урядовими нагородами 130 жителів села.

У 2000 р. колгосп «Дніпро» реорганізовано в СТОВ «Дніпро».

На території села в 2010 році за сприяння СТОВ «Дніпро», прихожан села збудований Собор Святого Миколая.

Васютинському сільському краєзнавчому музею 17 липня 2007р. присвоєно звання народного.

Народний драматичний колектив    Васютинського    СБК – лауреат     літературно -мистецької премії ім. Старицького (2003,2004).

Справжньою окрасою села є дендрологічний парк, створений природолюбом, ентузіастом своєї справи, ветераном Великої Вітчизняної війни, педагогом, почесним членом Українського товариства охорони природи Іваном Пилиповичем Сиволапом.  Парк закладений 14 жовтня 1977 р. Площа насаджень -4,5 га. Нині цей парк має статус заповідника місцевого значення, а за кількістю видів екзотичних рослин поступається на Черкащині лише знаменитій уманській Софіївці. Про село, дендропарк і його засновника І.П.Сиволапа у 1989-1990 рр. кінорежисером В.М.Артеменком – членом Спілки кінематографістів, лауреатом премії ім. Ярослава Галана створено чудовий документальний фільм «Ростуть тільки в Африці і Васютинцях», презентація якого відбулася у СБК 23.06.1990 р

  .

Біля с.Васютинці виявлені пам’ятки епохи бронзи (ІІ-І тис. до н.е.) до скіфського періоду, Васютинське городище скіфської доби VI-VIIст. до н.е., яке рішенням Черкаського облвиконкому за №116 від 26.06.1990р. взяте на державний облік і перебуває під охороною  держави як археологічна пам'ятка.

Біля села виявлені пам’ятки чорноліської, черняхівської і пеньківської культури.

Вложение	Размер
izobrazhenie_357-zmen.jpg	108.21 КБ
izobrazhenie_364.jpg	726.56 КБ
kniga_pamyati.doc	119 КБ